Сьогодення

Міфи про алкоголь

Вплив алкоголю на організм

Пиво

Твереза поезія

Афоризми

Всі ми з народження звикли до того, що цим «продуктом» завалені прилавки всіх гастрономічних магазинів. Більш того, будь-який спекулянт може безкарно продавати його о будь-якій годині дня й ночі.

Ще в 1910 році Всеросійський з'їзд по боротьбі з пияцтвом й алкоголізмом, на якому серед делегатів було 150 лікарів й учених медиків, виніс спеціальне рішення по цьому питанню: «Харчовим продуктом може бути тільки така речовина, що є абсолютно нешкідливою для організму. Алкоголь же, як наркотична отрута, у будь-яких дозах заподіює людині величезної шкоди; отруюючи й руйнуючи організм він скорочує життя людини в середньому на 20 років».

В 1915 році XI-й Пироговський з'їзд російських лікарів прийняв резолюцію: «Алкоголь не може бути віднесений до засобів харчування, з чим необхідно ознайомити населення».

«Алкоголь — наркотик, що підриває здоров'я населення» — від рішення Всесвітньої Організації Охорони здоров'я 1975 року. Це положення перебуває в повній відповідності з науковим визначенням алкоголю, поданим в працях видатних світових учених.

Держстандарт СРСР №1053 (ГОСТ 5964-82) проголосив: «Алкоголь — етиловий спирт, належить до сильнодіючих наркотиків».

Велика Радянська енциклопедія (том 2, сторінка 116): «Алкоголь належить до сильнодіючих наркотиків».

Насправді немає жодної наукової праці, у якій було б доведено, що алкоголь — це не наркотик. Тим часом, й дотепер знаходяться так звані «вчені», які завзято доводять усім, що алкоголь — це харчовий продукт. Замість того, щоб поставити питання про виключення алкоголю із графи «харчові продукти» (а також про повернення пива в ряди алкогольних виробів!), оскільки це положення дезорієнтує людей, привчаючи їх легковажно ставитися до наркотичної отрути, ці «учені» завзято й бездоказово наполягають на своїй помилковій і шкідливій установці.

Як ми бачимо, омана починається з визначення, що таке алкоголь. Але наука говорить нам правду: алкоголь — це наркотична отрута, що руйнує здоров'я людини. Подібних протиріч між істиною й неправдою повно й з усіх інших питань, що стосуються алкоголю.

Для алкоголю не існує нешкідливих доз, як і для будь-якого іншого наркотику — морфію, героїну — призначуваних лікарями тільки у виняткових випадках і на короткий строк, тобто на 1-2 дня. Інакше, як і від алкоголю, виникне наркотична залежність, людина стане наркоманом і не зможе жити без наркотику, прирікаючи себе на загибель.

Розмови про «помірні» дози й «культурне» винопиття — це пастка для простаків. Всі питущі й усі алкоголіки починали з «помірних» доз й «культурно» пили, а кінчали в психіатричних лікарнях або на цвинтарі на 20 років раніше відведеного їм строку. Крім того, після прийому навіть невеликих доз алкоголю виникає примарне почуття задоволення, так звана ейфорія, що дуже часто має несприятливі наслідки як для самої людини, що випила, так і для оточуючих.

У дослідах академіка І. П. Павлова встановлено, що після прийому малих доз алкоголю рефлекси зникають і відновлюються лише на 8-12 день. Крім того, учені встановили, що при самому «помірному» споживанні алкоголю, уже через 4 роки в питущих виявляється зморщений мозок в 85% випадків.

При виконанні мозком більше складних і більше важких завдань вплив «малих» доз спиртних «напоїв» позначається сильніше, ніж при виконанні простіших. При цьому вони не тільки знижують працездатність, але й зменшують бажання працювати, тобто пропадає імпульс до праці, і питущі стають нездатними до систематичної роботи.

Звичайно, якщо людина вип'є невелику дозу слабкого вина, наступного разу таку ж дозу вип'є через два-три місяці або через півроку, шкода буде порівняно невеликою. Але не слід думати, що вплив малих доз чимсь якісно відрізняється від загальних механізмів впливу алкоголю на організм.

Прийом алкоголю навіть у невеликій дозі позбавляє людину здатності правильного орієнтування, у неї виникає зайва самовпевненість, не забезпечена вмінням і досвідом, і вона значно частіше, ніж твереза, попадає в халепу. Як же можна вважати навіть малі дози алкоголю нешкідливими, якщо вони в усіх без винятку випадках потенційно шкідливі й небезпечні і, якщо навіть не привели до катастрофи зі смертельним результатом, то багатьом принесли страждання?

Багато людей люблять повторювати, що наш народ завжди пив, п'є й буде пити. І дуже рідко комусь спадає на думку ідея перевірити цю «істину».

Насправді вік цієї «традиції» — не більше одного-двох століть. Звертаючись до історії слов'янських народів, до XVI століття ми взагалі не знайдемо слідів масового споживання алкогольних виробів.

«Історія виготовлення спиртних «напоїв» іде в глиб тисячоліть» — наперебій повторюють різні друковані видання й навіть підручники історії. Так, із цим ніхто не сперечається. Однак, цікаво було б довідатися, скільки людей займалося виготовленням, а головне — споживанням алкоголю в ті далекі часи. Виявляється, таких було не більше, ніж зараз, наприклад, майстрів по заготівлі пантів марала, чи, скажімо, студентів, які досконало володіють тензорним численням! Згубна властивість найнепомітнішим чином підкоряти собі волю людини обрушувалась лише на голови тих нещасних, хто безпосередньо займався отриманням диявольського зілля. В масі своїй народ був тверезим, що підтверджують усі історичні дослідження (достатньо пригадати, що ще яких-небудь 200-300 років тому алкоголь був доступним лише за скаженІ гроші, тому отруювались розчинами етилового спирту лише «обрані»).

Коли починаєш переконувати, що споживання алкоголю нічого не приносить, крім шкоди, багато хто, навіть погоджуючись із основними положеннями, все-таки виставляє такий аргумент: а як же можна не випити, наприклад, на весіллі?

Що стосується весілля, насправді на Русі існувала протилежна, славна традиція, що забороняла нареченому й нареченій пити вино. У цьому звичаї позначилася мудрість народу, що охороняв себе від виродження. І заради наших майбутніх поколінь цієї традиції і нині варто було б суворо дотримуватися!

Саме на весіллі споживання алкоголю особливо шкідливе й навіть злочинне. У день, коли утворюється родина й зароджується життя майбутнього її члена, труїтися спиртними «напоями» — просто блюзнірство й тяжкий злочин! Якщо молоді не зможуть встояти і разом з усіма вип'ють «за здоров'я», отут-то якраз ніякого здоров'я не вийде. Якщо зачаття нової людини відбудеться в першу шлюбну ніч, коли молоді випили «за здоров'я», то вони мають всі шанси зруйнувати здоров'я своєї майбутньої дитини, отруїти його і своє власне життя.

Часто можна почути, ніби то горілка зігріває; гарна порція вина — і грипу наче й не було.

Незважаючи на те, що алкоголь дійсно є джерелом енергії, процес взаємодії цієї енергії з нашим тілом набагато складніший, ніж просто отримання калорій. Якщо б це було так, то люди, що вживають алкоголь, були б значно повнішими, ніж непитущі. Алкогольні калорії не живлять і не зігрівають організм (на відміну від такої ж кількості калорій, отриманих, скажімо, з вуглеводів), а спалюються без користі, а часто і руйнуючи при цьому організм.

Під впливом алкоголю скоро настає параліч шкірних судин, вони розширюються, і до поверхні тіла притікає більше крові. Людині здається, що вона зігрілася, але насправді це обман: нагрівається лише шкіра, яка дуже швидко віддає отримане тепло назовні. Температура тіла при цьому знижується, в чому неважко переконатися як теоретично (використовуючи закон збереження енергії) так і практично (провівши її систематичні вимірювання).

Щодо лікування хвороб — Французька Академія Наук спеціально перевіряла це й довела, що алкоголь ніякого впливу на віруси грипу, як і на інші віруси, не має і не може служити лікувальним засобом. Навпаки, послабляючи організм, алкоголь сприяє частим захворюванням і важкому перебігу будь-яких інфекційних хвороб. Зокрема, організм під впливом алкоголю втрачає нормальну чутливість до холоду і шкіра перестає реагувати на зниження температури тіла стисненням кровоносних судин. Про це І. А. Сікорський писав ще наприкінці ХIХ століття. Ним встановлено, наприклад, що під час епідемії тифу в Києві питущі робітники занедужували в 4 рази частіше, ніж тверезі.

Кожен неосвічений селянин споконвіку знав, що на холоді споживання алкоголю приводить до дуже швидкого охолодження й замерзання людини. А сучасні наукові дані кажуть, що якщо середньорічна температура в регіоні нижче на 5 градусів — смертність від алкоголю вища в 10 разів.

Широко розповсюджена думка, нібито склянка натурального виноградного вина «містить добову норму вітамінів». Багато хто повторяє цю неправду, вичитуючи її у виноробницькій літературі та статтях періодики, що пропагують винопиття під гаслом «вино — антипод згубної горілки».

Але якщо зазирнути, наприклад, у довідник «Фізико-хімічні показники вина і виноматеріалів» (А. В. Суботін та ін., Москва, 1972) з численними таблицями та схемами, то можна побачити, що відбувається з поживними речовинами і вітамінами винограду під час його перетворення спочатку на м'язгу, далі на сусло і, нарешті, на виноматеріал: вміст основних корисних складників ягід винограду спадає до вкрай малих величин.

Ну а головне у винограді — цукор — при виробництві сухого виноматеріалу повністю переброжує у шкідливий етиловий спирт (не випадково, до речі, винороби надають перевагу найбільш цукристим сортам винограду).

У деяких «популярних» виданнях можна прочитати: «У лікувальній практиці алкогольні вироби застосовуються в наступних випадках: при порушенні харчування і пригніченні травної функції, при елементарній дистрофії, гіпо- і авітамінозах; у період видужання, після перенесених інфекційних захворювань; при шоку, непритомності й гострій судинній слабості; при травмах, що супроводжуються різкими болючими відчуттями; при тривалому змушеному перебуванні на холоді; при загальному важкому стані...»

Ще в 1915 році Пироговський з'їзд російських лікарів виніс спеціальне рішення, що немає жодного захворювання, при якому сучасні ліки не діяли б краще, швидше, ефективніше й безпечніше, ніж алкоголь. Немає такого захворювання, перебіг якого не погіршилося б від його вживання. Тому спиртне повинне бути повністю виключене з лікувальної практики!

У зв'язку з тим, що про алкоголь як про лікувальний засіб дотепер поширюється багато брехливих суджень, постараємося висвітлити питання більш докладно: алкоголь є лише розчинником та консервантом у лікарських засобах і так званими «лікарськими» властивостями не володіє. Крім того, корисна дія ліків, виготовлених на спирту, зводиться нанівець дією алкогольної отрути.

Важко знайти більше зло, ніж алкоголь, що так завзято й безжалісно позбавляє здоров'я мільйони людей, так різко руйнує всі тканини й органи, приводячи зрештою до ранньої смерті. Тяжкі наслідки споживання алкоголю наступають не відразу. Хвороба підсилюється поступово, і навіть тоді, коли хворий гине, причину пояснюють чимось іншим.

Тому далеко не всі, а можливо, навіть ніхто із хворих, що занедужали з вини алкоголю, не розуміють, у чому причина їхньої важкої хвороби. Про це краще всіх знають хірурги й патологоанатоми.

Який би розділ медицини ми не взяли, які б захворювання, ушкодження або травму ми не стали вивчати, ми відразу ж побачимо, що алкоголь у ряді випадків відіграє основну роль у розвитку того чи іншого патологічного процесу.

Так, алкоголь на деякий час розширює судини, при деяких захворюваннях приводить до тимчасового полегшення. Але надалі при вживанні спиртних «напоїв» спостерігається ураження серцево-судинної системи у вигляді алкогольної гіпертонії або пошкодження міокарда.

Гіпертонія в питущих виникає в результаті порушення регуляції судинного тонусу, обумовленого токсичною дією етилового спирту на різні відділи нервової системи.

Спостерігається гіпертонія досить часто. На думку вчених, більш ніж у 40% питущих має місце гіпертонія і, крім того, майже в 30% рівень артеріального тиску знаходиться у «небезпечній зоні», тобто наближається до гіпертонії при середньому віці 36 років.

В основі алкогольного пошкодження м'яза серця лежить прямий токсичний вплив спирту на міокард у сполученні зі змінами нервової регуляції й мікроциркуляції. Грубі порушення тканинного обміну, які виникають при цьому, ведуть до розвитку осередкової й дифузної дистрофії міокарда, що проявляється порушенням ритму серця й серцевою недостатністю.

Дослідження показали, що при алкогольній інтоксикації спостерігаються глибокі порушення мінерального обміну в м'язі серця, що веде до зниження скорочувальної здатності серця. І основною причиною цих змін є токсична дія етилового спирту.

Якщо питуща людина не потрапила в автомобільну катастрофу чи у лікарню із кровотечею або захворюванням шлунка, не загинула від інфаркту або гіпертонії, — вона часто стає інвалідом від якої-небудь побутової травми або через бійку, тому що питуща людина обов'язково, як кажуть, знайде причину, від чого стати інвалідом або вмерти передчасно. За даними ВОЗ, середня тривалість життя питущого на 15-17 років менше середньої тривалості життя, що, як відомо, вираховується із врахуванням питущих. Якщо ж порівняти з тверезими людьми, то різниця буде ще більша.

Коли про це заходить мова в засобах масової інформації, нас невтомно переконують: сухий закон ніде ніякої користі не приносив і принести не може. У США його свого часу ввели, але швидко відмовилися через неефективність. У Росії теж, кажуть, було введено сухий закон, «але довго не протримався, тому що користі від нього не було. Стали більше гнати самогон (насправді обсяг самогоноваріння не збільшився з вини закону!), збільшилася контрабанда алкоголю з-за кордону», і т.д.

Якщо алкогольна мафія не соромлячись бреше, коли мова йде про алкоголь і тютюн, то в питаннях про сухий закон вона перевершила сама себе. Немає такої неправди й дискримінації, яку б усі вороги тверезості не поширювали з приводу сухого закону 1914-1928 рр. або Указу Уряду від 1985 р. «Про подолання п'янства й алкоголізму». А все це тому, що сухий закон мав настільки великий оздоровлюючий вплив, що вся мафія перелякалася. Спочатку вона строго замовчувала це питання, а коли замовчувати стало неможливим, стала обливати його брудом, застосовуючи свій улюблений метод безпардонної брехні.

Не меншої дискримінації піддався й Указ Уряду 1985 р. про боротьбу з п'янством й алкоголізмом, не кажучи про те, що з приводу цього закону ні радіо, ні телебачення не надало слово тверезникам, вони непрямо робили все, щоб скомпрометувати його.

Розпускалися неправдиві чутки, нібито люди стали більше вживати самогон і сурогати; нібито виникли перебої із цукром, тому що з нього стали гнати самогон; що стали рубати виноградники; за горілкою виникли черги, що ганьблять країну... Особливо плакалися про те, що з вини цього Указу країна за п'ятирічку недоодержала в бюджет більше 30 мільярдів рублів.

Насправді за статистикою ніякого збільшення вживання цукру в ці роки не було. Не за чутками, що розповсюджувалися алкогольною мафією, а за статистичним даними, самогон стали гнати менше, отруєнь сурогатами стало менше.

Що ж стосується черг, то їх алкогольна мафія створювала спеціально. Скоротивши продаж горілки на 20-30%, кількість магазинів, що торгували горілкою, скоротили в 10 разів, чим і були викликані ці черги, які спеціально знімали й показували по телевізорі.

Дійсно, у бюджет за п'ятирічку, надійшло коштів менше на 39 мільярдів. Але якщо врахувати, що кожен карбованець, отриманий за алкоголь, несе 4-5 карбованців збитку, то це означає, що ми зберегли країні 150 мільярдів. Серед цінностей, які ми одержали від недопитого алкоголю, неоціненний прибуток — мільйони врятованих життів, народжених здоровими дітей.

Підкреслимо особливо: жодна заборонна система не була скасована з вини населення. У країнах, уряди яких відстоювали її й вели непримиренну боротьбу з порушниками, вона витримала випробування часом. Мусульманське населення арабських країн (Лівія, Іран, Саудівська Аравія тощо) друге тисячоріччя живе тверезо й не збирається скасовувати сухий закон.