Наркоманія, як соціальна проблема, виникла в XX столітті. До цього вживання наркотиків було поширене серед деяких культур, для яких воно було традиційне. Індійці кечуа з незапам'ятних часів жували листя коки; у мусульманських країнах, в першу чергу в Середній Азії, палили гашиш, а в Індокитаї вживали опій. Для цих культур наркотики так само природні, як для аборигенів Нової Зеландії - канібалізм. Окрім цього, експериментували з нелегальними сьогодні речовинами деякі представники вищого класу європейських суспільств.

Останнім часом в Україні спостерігається небачене зростання наркоманії. Найнеприємніше, що наркотики - це проблема майбутнього України. Сьогодні наркоманія поступово "молодіє", середній вік людей, що вживають нелегальні наркотики, стабільно знижується. Для деяких міст, зокрема для Києва, наркоманія стала вже підлітковою проблемою. Щорічна кількість наркоманів в нашій державі, за даними МВС, збільшується в середньому на 5-10%. На обліку в органах внутрішніх справ знаходяться понад 122 тисячі наркоманів. При цьому 70% з них складає молодь у віці до 30 років. Декілька років в південних областях України, Дніпропетровську і Запоріжжі наркоманія набула характеру епідемії. У Києві небаченими темпами розповсюджується героїн. За даними Комітету  боротьби зі Снідом, більше 70% випадків зараження Віл-інфекцією відбувається серед наркоманів. Зловживання наркотиками має перспективи скоро стати проблемою № 1 для українського суспільства.

В Україні, яка входить в природний ареал вирощування рослин із вмістом наркотичних речовин, в першу чергу маку і конопель, наркоманія не мала масового розповсюдження, якщо не рахувати дивні суміші, які палили запорізькі козаки. Початок більш-менш масового вживання наркотиків пов'язують з молодіжною субкультурою - хіппі. Після них наркоманія стала все більш широко розповсюджуватися серед молоді. До останнього часу переважаючим наркотиком була марихуана і часткове "ширка", вироблювана з маку. Окрім цього, довгий час мала місце морфійна наркоманія, пов'язана з махінаціями в системі аптек і лікарень (виписували "липові" рецепти). На початку 80-х розповсюдилося вживання наркотиків на ефедринової основі, які виготовлялися з деяких ліків від кашлю.

Сьогодні молоді наданий широкий вибір наркотичних засобів, серед яких найбільш поширені:

- марихуана, гашиш, інші наркотики, які виготовляються з конопель. Уживаються у вигляді куріння. Марихуана не викликає фізіологічного звикання, але провокує шизофренію, порушення обміну речовин, різко ослабляє легені. Цей наркотик спочатку набув поширення серед хіппі і молоді південних областей. По деяких соціологічних дослідженнях, марихуану пробувало більше 1/3 студентської молоді Києва. У останні п'ять років набуло масове поширення виготовлення екстрактів канабісу з диких конопель з використанням молока. У Нідерландах віднесені до списку "легких" наркотиків і доступні повнолітнім в спеціалізованих закладах - "cofee-shop";

- опіати (на слензі: "чорне"), наркотичні речовини із вмістом опію. Виготовляються з опійного маку. Викликають сильне фізіологічне звикання, хворобливу абстиненцію ("ломку") після відмови від вживання, різке погіршення здоров'я, величезний ризик передозування. Особливу небезпеку представляє той факт, що опіати уживаються, як правило, ін'єкційним способом і несуть в собі ризик зараження Віл-інфекцією через брудну голку або шприц. До останнього часу були в основному поширені тільки "ширка", місцевий продукт з макової соломки, і морфій, одержуваний за допомогою махінацій у сфері охорони здоров'я. Останні два роки набув небачене поширення недавно ще екзотичний героїн, що завозиться з-за кордону. Сьогодні серед київських підлітків вже існує мода на героїн. Вони починають вживати героїн, в більшості випадків вдихаючи, тому що бояться ін'єкції. Але через деякий час страх зникає і підліток непомітно для себе стає системним ін'єкційним наркоманом (що колеться постійно).;

- ефедрінові (на слензі: "біле"), виготовляються з ліків із змістом ефедрину. Дуже сильно погіршують здоров'я споживача. Приймаються ін'єкційний. В основному поширені серед богемного люду;

- амфетаміни, ecstasy. Набули поширення недавно. Завозяться з-за кордону. Надають стимулятивну дію, фізіологічного звикання не викликають. Доступні на багатьох "модних" дискотеках, оскільки тимчасово знімають стомлюваність організму, тим самим дозволяючи танцювати всю ніч. Створюють ризик обезводнення організму. На Заході поширене скорочення ecstasy - ХТС, але треба помітити, що рекламований під тією ж назвою "енергетичний дрінк" не має до ecstasy ніякого відношення, крім того, що містить в собі високу дозу іншого стимулянта - кофеїну;

- ЛСД і інші психоделіки. Розповсюдилися в Україні не так недавно, як правило, в невеликих шматочках паперу, просочених речовиною ("марках"). Ці наркотики у нас теж тільки іноземного виробництва. ЛСД і інші використовуються споживачами для переживання галюцинацій. У психології вони використовувалися для вивчення несвідомого в людській психіці. Існує досить сильний міф про психоделиків, зв'язаний з використанням їх багатьма культовими фігурами молодіжної культури. У Україні ЛСД і інші психоделіки поширені серед богемної молоді і деяких молодіжних субкультур.

Треба помітити, що для більшості споживачів наркотиків зараз дуже актуальна проблема якості продукту. Мало того, що самі наркотики небаченими темпами гроблять здоров'я і психіку наркомана, так ця негативна дія ще і посилюється їх низькою якістю. Що підсипають зараз в наркотики, що продаються, можна, напевно, дізнатись тільки на тому світі.

Причини розповсюдження наркоманії

Звичайно вживання наркотиків молодими людьми списується на початкову розбещеність молодого покоління, недосвідченість, дурість. Насправді, все не так просто. Можна виділити ряд причин, по яких люди вживають в немедичних цілях наркотики. Перше - чинник "аномії", досить грунтовно досліджений в американській соціології. Аномія як соціальне явище викликана тим, що в культурі існують суспільно схвалювані цінності, як правило, матеріального характеру, які дуже важко досягти дозволеним шляхом. У результаті людина або використовує недозволені способи, або відмовляється як від домінуючих цінностей, так і від дозволених способів. Вживання наркотиків для нього дуже зручний спосіб забутися. Наша сучасна культура, на думку багатьох фахівців, дуже сильне аномічна. Не секрет, що успіху в нашому суспільстві досягти дуже важко. Тому нічого дивуватися з постійного зростання наркоманії в Україні.

Друге, на чому хотілося б зупинитися, - це наркотична субкультура, з своїми стійкими міфами. Наркотики - дуже легкий спосіб самоствердження. Для молодої людини і особливо для підлітка вживання наркотиків може означати "входження в світ дорослих" або "протест проти суспільства, яке мені не подобається", або "пізнання себе", особливо коли про це постійно просторікує авторитетний старший товариш.

Одна з найважливіших причин вживання наркотиків - проблема проведення вільного часу. По-перше, у наш час молодій людині дуже важко знайти можливість повноцінно відпочити. Сучасні дискотеки і кафе сьогодні недоступні більшості молоді. Сидіти удома з батьками дуже нудно. І коли знайомі пропонують безкоштовно спробувати наркотики - це виглядає, як правило, дуже принадно. По-друге, в буденній культурі українського суспільства сильна традиція пасивного проведення дозвілля, заснована на вживанні "легального наркотика" - алкоголю. І дуже часто молода людина ще в сім'ї переймає установку розслаблятися за допомогою хімічної речовини. А оскільки алкоголь - це вже не "модно", то, природно, молодь втягується у вживання наркотиків.

Можливості протидії наркоманії

Останнім часом багато фахівців приходять до висновку, що звичний спосіб боротьби з наркоманією, коли головна увага надається поліцейським заходам, - неефективний. У багатьох розвинених країнах, де в боротьбу з наркобізнесом вкладаються величезні засоби, вживання наркотиків стабільно росте. Єдиний спосіб протистояти наркоманії - сильна і гнучка система профілактики розповсюдження наркоманії і соціальної реабілітації людей, що вживали наркотики, в поєднанні з декриміналізацією наркотиків. Декриміналізація - це відміна кримінального переслідування людей, що вживають наркотики. Необхідно розмежувати зберігання, придбання і перевезення наркотиків для власного вживання і для продажу, ввівши дозволену мінімальну норму. Перше (вживання) не повинне вести до кримінального переслідування, друге (продаж) повинне жорстко каратися. Може навіть стояти питання про підконтрольну державі легалізацію легких наркотиків, в першу чергу марихуана. Але ці заходи повинні підкріплюватися створенням сильної системи профілактики розповсюдження зловживання наркотиками, включаючи алкоголь і тютюн, зокрема забороною на їх рекламу. Так, наприклад, в Нідерландах цей шлях привів до поліпшення ситуації. Там, за даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, найнижчий в Західній Європі рівень смертності від наркотиків. В той же час, в Швейцарії легалізація наркотиків, не підкріплена серйозними профілактичними заходами, привела до значного зростання проблем, пов'язаних з вживанням наркотиків.

У Україні зараз формуються перспективні напрями протидії розповсюдженню наркотиків. Але в нашому суспільстві проблема протидії розповсюдженню наркоманії стикається з рядом значних труднощів. По-перше, високий рівень агресивності населення до споживачів наркотиків, що робить наркомана ізгоєм в суспільстві, навіть якщо він бажає покінчити з наркотиками. Агресивність населення призводить до того, що людині легше продовжувати приймати наркотики, залишатися в компанії таких же, як і він, ніж спробувати покінчити з своєю пристрастю.

По-друге, недостатній рівень фінансування медичних і інших установ, які займаються лікуванням і профілактикою наркоманії.

По-третє, нерозвиненість в Україні різних форм соціальної реабілітації наркоманів, коли людині, яка відмовилася від вживання наркотиків, допомагають наново увійти до суспільства, стати повноцінним його членом. В першу чергу, з таких форм треба відзначити терапевтичні співтовариства або "наркокомуни", де спільно живуть люди, що покінчили з наркотиками і допомагають один одному не почати знову. Традиційно наркоманія сприймається як, в першу чергу, медична проблема і не враховуються психологічні і соціальні чинники. Медичні установи допомагають позбавитися фізіологічної залежності від наркотиків і дуже часто не надають увагу причинам, які примусили людину їх вживати.

По-четверте, в Україні зараз існує дефіцит кваліфікованих кадрів, в першу чергу психологів і соціальних працівників. Треба відзначити ще і відсутність продуманої програми профілактики наркоманії серед підлітків. Багато педагогів стикаються з низьким рівнем інформованості підлітків про проблеми, пов'язані з вживанням наркотиків. Вчителі дуже часто не здатні адекватно реагувати на вживання своїми підопічними наркотичних речовин через свою недостатню компетентність. А державні органи, за службовим обов'язком покликані займатися профілактикою, майже нічого не роблять в цьому напрямі.

Міфи про наркотики

Чим менше суспільство знайоме з тим або іншим явищем, тим більше ходить про нього міфів, чуток і легенд. Навіть постійна увага ЗМІ до проблеми наркоманії і наркотизації не приводить до зникнення найшкідливіших з них.

Міфи про наркотики можна розділити на дві основні групи. До першої відносяться ті, які існують в суспільстві, а до другої - міфи, які набули поширення серед тих, що вживають наркотики. Не дивлячись на те, що довгий час тема наркотиків є вельми злободенною і популярною, багато ЗМІ вже давно обзавелися спеціальними рубриками, в самому  суспільстві дотепер існує, скажімо, своє бачення даної проблеми. До речі, в цьому немає нічого дивовижного. Велика кількість інформації не завжди означає, що її правильно сприймають. Наприклад, недавно в Європі були опубліковані статистичні дані про те, що серед молоді збільшився відсоток хворих на ВІЛ. Головною причиною такого спалаху була названа недостатня увага молодих людей до тих небезпек, про яких із завидною регулярністю твердять, як з телеекранів, так і із сторінок газет і навіть на спеціальних уроках в школі.

Приблизно теж відбувається і з відношенням і до наркотиків, і до тих, хто хворий на наркоманію. Хай психіатри, наркологи і навіть представники правоохоронних органів твердять, що наркоманія - це хвороба, більшість тих, кого прийнято позначати обивателями, вважає, що це слабовілля, легкодухість і навіть деяка розпещеність. Це і є найголовніший міф. До нього примикає похідний, який свідчить, щоб кинути наркотики достатньо проявити цю саму силу волі. Правда, враховуючи той факт, що з кожним роком наркоманів стає все більше, відповідно, все більше сімей залучаються до процесу пізнавання цього явища зсередини, а значить і твердження, що наркоманія - це хвороба все-таки потихеньку займає законне місце в думках мас.

Ще один міф, пов'язаний з наркотиками, свідчить, що наркоманія невиліковна. Швидше за все, він одержав популярність з тієї причини, що більшість тих, хто намагалися залишити наркотики, так і не змогла цього зробити. Якщо спиратися на західну статистику, то хорошим рівнем виліковності вважається відсоток в 11-13 %. У нас же численні центри, що виросли як гриби після дощу в кінці 90-х років, віщають, мало не про 70% квот. Ймовірно, це відбувається це тому, що у нас спираються на короткострокову статистику, тобто, судять по 1-2 рокам, а на заході оперують істотнішими термінами.

У середовищі наркоманів теж циркулюють міфи. У наркології існує термін "аддиктивна деформація особи". Людина, яка вживає наркотики, в глибині душі боїться за своє майбутнє і усвідомлює хиткість свого положення. Для того, щоб розробити механізм психологічного захисту, він вдається до міфів - колективним або індивідуальним.

Ось деякі з них. Напевно, найшкідливіший - це міф про те, що споживання може бути контрольованим. Сама ідея контролю, що можна тримати руку на пульсі, виглядає привабливо. Але, на думку психотерапевтів, які працюють з наркозалежними, не люди контролюють наркотик, а наркотик контролює їх.

Є певна категорія людей, які стверджують, що можуть спокійно палити марихуану по вихідних, замість стандартної пляшки пиво або чарочки горілки. Насправді, на думку наркологів, випадки, коли на ділі ця пасторальна ідилія втілена в життя, одиничні. Найчастіше знайомство людини з наркотиками, які некоректно прийнято називати легенями, перетікає у важчі фази.

Мало хто починає споживати наркотики, знаходячись в свідомому віці і маючи за плечима якийсь багаж у вигляді освіти або кар'єрних досягнень. Середній вік "ініціації" 13-15 років. Тоді-то нешкідливий з погляду деяких організацій косяк виступає в ролі ключика, який відкриває людині двері в світ, який може привести його до смерті. Про те, що наркотики некоректно ділити на легені і важкі, наркологи, у тому числі і західні фахівці, говорять вже давно. Річ у тому, що, покуривши раз-другий марихуану або з'ївши пігулку MDMA або екстазі, підліток позбавляється від внутрішньої заборони і страху. Йому починає здаватися, що нічого страшного в наркотиках немає, а, навпаки, цей відмінний засіб добрий провести час.

Ще один міф - "наркотики допомагають вирішувати" проблеми. Напевно, рішення тих або інших труднощів соціального або психологічного характеру за допомогою наркотиків порівнянне з лікуванням мігрені гільйотиною.

Також він потрапляє в середу, яку іменують наркотичним соціумом. Не дарма багато наркологів твердять про те, що з часом людина перестає спілкуватися з тими, хто не залучений в цей круг, перш за все, тому що з часом втрачає інтерес до всього того, що прийнято називати нормальним соціальним життям. Поступово виробляється толерантність, тобто ефект стає вже не так сильний. Плюс з'являються перші неприємні симптоми. Наприклад, після деяких видів наркотиків, які прийнято називати "дискотечними", наприклад, екстезі, амфетаміни, наступає відчуття апатії, депресії, паніки і часто для того, щоб зняти ці симптоми молоді люди вдаються до того ж героїну. Механізм достатньо простий: спочатку у людини зникає захисний бар'єр, з'являється психологічна залежність, яка з часом переходить у фізичну, що призводить до того, що при відмові від наркотиків у людини розвивається абстинентний синдром.

Всім добре відомі приклади з життя щурів, які були готові тиснути на педальку, подразнюючу центр задоволення в головному мозку до тих пір, поки не наступала смерть. Приблизно так складається життя тих, хто, спробувавши раз, вставав на пряму доріжку, що веде до наркоманії. До речі, такі фрази-контейнери, так в соціології прийнято називати ті поняття, в які можна вкласти будь-яке значення, як "в житті потрібно все спробувати" або "від одного разу нічого не буде" служать для того, щоб заглушити і здоровий глузд, і інстинкт самозбереження.

Однією з найгостріших проблем є "бажання деяких суспільних організацій і державних урядовців ввести для лікування наркоманів метадон" - тобто, замість лікування наркозалежності пропонується вживання іншого, менш небезпечного, на їх думку, наркотика. Тим часом, метадон є важким наркотиком, лікування яким може привести до тяжких наслідків. У Україні він не виробляється, і, виходячи з цього, деякі європейські країни, які відмовилися від метадонової методики лікування, розглядають її як потенційний ринок легального збуту цього препарату, якого свого часу було немало вироблено за рубежем, наголошувалося на нараді.

Деякі перспективи

Те, що наркоманія в Україні ростиме, не викликає сумніву. Очевидно, вона ростиме за рахунок розповсюдження опіатов - одного з самих небезпечних видів наркотиків. Розширятиметься круг споживачів героїну, в основному за рахунок підлітків трьох груп: дітей багатих батьків, подростков-деліквентов (з кримінальною спрямованістю) і підлітків, що живуть в районах, прилеглих до центрів продажу героїну. Для цих трьох груп героїн найбільш доступний. Недивно, якщо скоро ми взнаємо, що більше 10% школярів, пробували героїн. Рівень споживання марихуани швидше за все стабілізується (далі рости вже нікуди). Рости буде споживання дорогих наркотиків за рахунок великого ринку класу "нової" буржуазії. Недорогі і неякісні наркотики освоюватимуть ринки спальних районів, де молоді дотепер нікуди себе подіти.